Т-10М (Об'єкт 272) став останнім важким танком Радянського Союзу, створеним у 1950-х роках. Т-10М являв собою модернізований варіант танка Т-10Б, був розроблений у 1955 році а в 1957 році був виготовлений дослідний зразок. В тому ж році був прийнятий на озброєння. Загалом було виготовлено 1079 машин на ЧКЗ та ЛКЗ. Основне озброєння танка – 122-мм нарізна стабілізована гармата високої балістики М62-Т2 (2А17) із двохплощинним стабілізатором "Ливень".  Додаткове озброєння складалося з двох 14,5-мм кулеметів КПВТ, встановленого спарено з гарматою та на командирській башті як зенітний кулемет. Командир і заряджаючий мали прилади нічного бачення. Танки оснащувалися системою захисту від зброї масового ураження. Двигун – дизельний В-12-6 потужністю 750 к.с. Максимальна швидкість – 50 км/год, запас ходу – 350 км, бойова маса – 51 тонна. Танки Т-10М брали участь у військовій операції «Дунай» під час вторгнення до Чехословаччини в 1968 році, остаточно були зняті з озброєння у 1993 році.

Особливості набору:

• Довжина моделі: 305 мм, ширина: 97 мм

• Рухома торсіонна підвіска

• Робочі гусениці, що не потребують клею

• Прозорі деталі фар, перископів та оптики

• Відкривані люки екіпажу

• Ствол гармати з можливістю регулювання кута нахилу

• Фототравлені деталі високої точності

• Чорити варіанти маркування.